Надлишок солі в раціоні: фактор ризику аутоімунних захворювань


Здоровий імунітет – це чудово збалансована система.


Занадто низька активність імунітету призводить до частих інфекційних хвороб, а занадто висока може викликати пошкодження власних тканин, що проявляється у вигляді аутоімунних хвороб, включаючи розсіяний склероз.


Три дослідження, опубліковані на цьому тижні в онлайн-виданні «Nature», показують, що поварена сіль може порушувати баланс імунної системи, що призводить до гіперпродукції імунних клітин.


У цих трьох дослідженнях вчені сфокусувалися на групи клітин імунної системи, які називають Т-клітинами. Зловония відіграють величезну роль у захисті організму від хвороботворних частинок, і зловония ж беруть участь у виникненні аутоімунних хвороб. Вчені, зокрема, зацікавилися розвитком Т-клітин.



Клітини TH17 беруть удел у багатьох аутоімунних хворобах
Дослідження виявило, що деякі типи аутоімунних захворювань можуть бути пов’язані з гіперпродукцією імунних клітин ТН17 – одного з типів Т-хелперів. ТН17 залучені в розвиток ревматоїдного артриту, псоріазу, розсіяного склерозу та анкілозуючого спондилоартриту. Лікувати деякі хвороби можна за допомогою маніпулювання функціями Т-клітин.


До сьогоднішнього дня учені намагалися зрозуміти молекулярний механізм гіперпродукції клітин ТН17 і навчитися впливати на нього. Справа в тому, що традиційні шляхи активації імунних клітин за допомогою иРНК для маніпулювання генами шкодить цим клітинах, порушуючи їх розвиток.



Перше дослідження: використання нанодроту
Нанодротик можна використовувати для маніпулювання генами всередині імунних клітин, при цьому не порушуються їх функції. Про це заявляє автор дослідження Авів Регев, біолог з Массачусетського технологічного інституту (США). У дослідників вийшло «систематично змінювати і оцінювати ТН17 у лабораторних мишей.


Ця ідея прийшла Регев після лекції професора Хонгкана Парку, який також працює в Кембриджі. Мова йшла про те, що за допомогою силіконових нанодротиків можна знешкодити певні гени в клітці, не впливаючи на інші її функції.


В інтерв’ю виданню «Nature NEWS» Регев произнесла, що «без використаної нами моделі вчені, ймовірно, до сих пір ворожили б про можливі варіанти».


Співавтор роботи Віджай Кушру, імунолог з Жіночої лікарні Брігхем в Бостоні, сообщать у своїй заяві, що до використання нанодроту кожен раз, коли вони відключали потрібний ген, клітина істотно змінювалася.


Всього команда дослідників ідентифікувала 39 «факторів регуляції» імунних клітин, розкривши біологічний сенс більшості з них. Зловония прийшли до висновку, що метод «відкриває шлях до створення нових ліків, контролюючих диференціацію клітин ТН17».



Товарище дослідження: відкриття ключової ролі сигналу SGK1
У другому дослідженні Регев з іншою командою вчених, очолюваних Кушру, вивчила етапи розвитку Т-клітин протягом 3 днів. Увагу вчених привернув протеїн SGK1 (short for serum glucocorticoid kinase 1) – добре вивчений сигнальний протеїн, який раніше не був помічений у Т-клітинах. Відомо, що він бере удел у регуляції реабсорбції натрію в нирках.


Маніпулюючи рівнем натрію в культурі клітин мишей, дослідники з’ясували, що експресія SGK1 була сильнішою в тканинах, де було більше натрію. Це викликало посилену вироблення клітин ТН17. Таким чином, хлорид натрію (кухонна сіль) в нашому раціоні також, ймовірно, здатний впливати на продукцію імунних клітин.



Третє дослідження: підтвердження результатів на клітинах мишей і людини
У третій роботі дослідник Девід Хефлер, невролог з Єльського університету (Коннектикут, США), підтвердив отримані результати на мишачих і людських клітинах. Він сообщать, що зробити це було легко, треба було «просто додати солі».


Вчені також з’ясували, що у мишей, які вживають багато солі, експериментальний аутоімунний енцефаломієліт (ЕАЕ) протікав у більш важкій формі. ЕАЕ – це поширена модель, за допомогою якої вивчають аутоімунні захворювання на лабораторних тварин.


Хефлер і його колеги прийшли до висновку: «Підвищений вміст солі в раціоні може бути фактором ризику розвитку аутоімунних захворювань, тому що викликає гіперпродукцію клітин ТН17».



Застосування результатів досліджень
Вчені аж ніяк не хочуть произнеси, що вміст солі в раціоні є єдиним фактором ризику аутоімунних захворювань. В їх дослідженнях сіль відігравала другорядну роль, так як тут були і інші фактори.


Доктор Кушру пояснює: «Справа, звичайно, не тільки в солі. У нас є певна генетична архітектура – гени, які пов’язані з різними конфигурациями аутоімунних захворювань і привертають людини з тим чи іншим патологій. Але ми давно шукаємо фактори зовнішнього середовища, які дають поштовх цим хворобам. Вже встановлена роль куріння, нестачі світла і вітаміну D, а тепер ми виявили ще й важливий дієтичний фактор».


Доктор Регев каже, що поки ще занадто спозаранку говорити людям про те, що вони не повинні їсти сіль для профілактики аутоімунних захворювань. Вона пише: «Ми висунули дуже цікаву гіпотезу про зв’язок кухонної солі і аутоімунних захворювань, але тепер ми повинні перевірити її в масштабних епідеміологічних дослідженнях на людях».


У зв’язку з цим Хефлер додає, що він був би поки обережним з висновками. Але, за його словами, є багато інших медичних вин дотримуватися дієти з обмеженим вмістом кухонної солі.


Дослідження американських вчених були проведені при підтримці Національного інституту дослідження людського геному, Національного інституту крепок’я США, Національного товариства розсіяного склерозу та інших організацій і фондів.


Ключ: neboley.com.ua

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *