Білоруська кухня, як російська і українська, дуже традиційна. Їжа поділялася на пісну і скоромну, в залежності від православного календаря. Незважаючи на явну схожість, у білоруській кухні були і свої, оригінальні страви.
Коми. Класичні коми робили з гороху. Варили горохову кашу, товкли в пюре, приправляли жирами, смаженою цибулею і запікали. Це блюдо було пісним або скоромним. У скоромні коми додавали шматочки свинячого шпику. Скоромні називали «Коми з горобцями».
Коми приготовлялись і з картоплі. Технологія аналогічна. Цікаво, що на честь цієї страви навіть є свято — Комоєдіца. Він відзначався 6 квітня за новим стилем і був присвячений пробудження ведмедя і виходу його з барлогу.
Юшник — вид першого гарячого блюда. Варився на м’ясному бульйоні, найчастіше м’ясо після варіння виймали і використовували для жаркого. У бульйон додавали гусячу або свинячу кров (юшку, звідси і назва), буряковий розсіл і солоні огірки.
Літні щі. Зазвичай до пізньої весни, літа капуста у селян закінчувався. Але щі залишалися головним блюдом на столі. Їх варили з кропиви, щавлю, бобовника, дягелю, яглиці.
Страви з яглиці були популярні і в Росії. Стародавнє її назва «їжа-трава». Відома приказка: «Дожити до яглиці». Молоде листя і пагони квасили, сушили, солили, варили з неї щі.
Відомо, що Серафим Саровський, жив відлюдником, кілька років не брав у братів монастиря навіть хліба. Таємницю свого прожитку він відкрив незадовго до смерті. Виявляється, він збирав яглиця, запарювали в горщику водою і морив на печі. На зиму робив запаси з сушеної трави. Цим харчувався близько трьох років.
У роки Великої Вітчизняної війни працівники громадського харчування виїжджали для заготівлі яглиці для їдалень. Яглиця володіє лікувальним ефектом при цілому ряді захворювань.
Крупеня — рідка вівсяна каша на воді з сіллю.
Солодуха — пісне солодка страва з житнього солоду. Для його приготування житні зерна пророщували, висушували, мололи і просівали. Піч ставили горщик, кип’ятили воду, охолоджували і всипали солод. При цьому активно перемішували (приколачивали), щоб уникнути грудок. Горщик з солодухою ставили на пригрів і томили, іноді кидаючи в неї шматочки льоду або снігу. Підсипали солод, перемішували, визначаючи ступінь готовності солодкого смаку. Потім виймали з печі, кидали скоринку житнього хліба, ставили у тепле місце. Солодуха настоювалась, купуючи рожевий колір і медовий смак.
Кислуха з відповідним смаком. Це юшка з квашеного житнього тіста.
Гуща — густа ячмінна каша з додаванням гороху.
Мильці — блюдо, відоме і в російській кухні. Ними торгували на ринках. Це вид каші (в словнику Похльобкіна — киселю), що готується з горохового борошна. Кашу охолоджували і різали на шматочки.
Стульцы — печиво з горохового борошна. Обидва страви приправлялись рослинним маслом.
Обрядова їжа була така…
На поминках білоруські селяни не подавали щів і капусти, традиційних для російської та української кухні. Але обов’язково на столі були присутні риба, кисіль, коми, гуща і кутя.
Кутю подавали і на Різдвяну каляду (Святвечір).
Кутя — страва з немолотой пшениці, яку відварювали, охолоджували і приправляли медом або конопляним молоком.
В Різдвяну каляду обов’язково готували свинячу голову. Її ставили на стіл нерозрізані.
До Святкам варили ковбаси з свинячих кишок, начинених свинячим м’ясом з підсмаженою цибулею і спеціями.
До Великодня фарбували яйця червоним кольором, пекли пироги і готували сири.
Білоруські селяни фарбували яйця і в Духів день. Але вже березовими листям.
В Преображення Господнього пригощалися пареним молодим горохом в стручьях, молодою картоплею і яблуками.
Багато страви традиційної кухні незаслужено забуті. Деякі продукти зникли з раціону сучасної людини. Але інтерес до національної кухні говорить про відроджується інтерес до витоків.
Теги:
селяни,
білоруська кухня,
національна кухня
Источник: shkolazhizni.ru
