Як людство придумував дієти? Частина 2

Дієтологія в різні часи розвивалася по самим несподіваним напрямами, методом тику, проб і помилок. Тим цікавіше вивчати її історію…

Перейти до попередньої частини статті.

Яскравий приклад наукового підходу — експеримент Густава III, покликаний довести шкоду кави і чаю. Двом засудженим до смерті близнюкам замінили страту щоденним вживанням (під наглядом лікарів!) 3 чашок: одному — кава, іншому — чаю. Рік початку експерименту точно невідомий, але випробовувані пережили і обох лікарів-дослідників, і самого короля. Першим у 83 роки помер пив чай — ймовірно, він все-так шкідливіше, ніж кава…

В цей час уперше з’являються дієтологічні рекомендації, засновані на нових принципах і спрямовані, зокрема, на зниження надмірної ваги.

Відхід від гуморального принципу відповідності їжі рідин тіла — дозволив знайти реальні шляхи до оздоровлення: обмеження кількості їжі і фізичні навантаження. Знову, як і в античності, надається значення способу життя в цілому — наприклад, зустрічається рекомендація не спати надто багато. Прямо визнається небезпека надмірної ваги, огрядність поступово перестає вважатися ознакою добробуту. Приходить розуміння, що повноту можна і потрібно лікувати, а також, що існує природна схильність до повноти.

У цей час з’являються і рекомендації використовувати для схуднення кави, оцет, блювотні й проносні засоби.

З користю кави згодні й сучасні дієтологи, решта стане особливо популярним наступного, XIX столітті, завдавши чимало шкоди.

У першій половині XIX століття придумали першу дієту, що включала спеціально винайдені продукти. Проповідник С. Грем ратував за вегетаріанство і помірність у їжі. Його винахід — неотбеленная цільнозернові борошно (мука Грема»). Грубий хліб, чиста вода, вегетаріанство, виключення спецій, досить аскетичний спосіб життя — запорука здоров’я людини і суспільства.

У 1830-х роках заговорили про першу з основ сучасної науки про харчування — калоріях. Як не дивно, підрахунок «калорій «винайшли» для армії: шляхом спалювання продуктів і виміру кількості теплоти, що виділяється. Навіщо? Щоб прусський солдат був нагодований, але не з’їв ні грама зайвого!

Власне, звідти і ідея уподібнювати організм печі: скільки калорій закинули, стільки потрібно і спалити.

Тепер калорійність надовго поставлять на чільне місце, а ідея безуглеводного харчування буде знову і знову з’являтися, щоразу наштовхуючись на любов до «смакот» і дешевизну вуглеводної їжі.

До речі, тоді ж (1825 р.) у книзі Жана Брилья-Саварена «Фізіологія смаку» вперше вказується на взаємозв’язок вуглеводної їжі з ожирінням.

В середині століття концепція Брилья-Саварена пройшла перевірку практикою. 1863 рік, книга Вільяма Бантінга «Лист про огрядності» — власний досвід низкоуглеводной дієти. Все як зараз: причина ожиріння — цукор, крохмаль, макарони, картоплю, пиво… Заодно в «чорний список» потрапили тваринні жири, теж прижилася надовго, але на цей раз — оману.

До речі, про цукор! В кінці XIX століття відкрито перший цукрозамінник — сахарин. Застосування вона знайде вже в XX столітті, давши початок використання підсолоджувачів. Сам сахарин то забороняли, то дозволяли. Так зараз допустимою дозою вважається 5 мг на 1 кг ваги людини. При тому, що сахарин у 300-500 разів солодше цукру — не так мало!

На початку XX століття виходить книга Ептона Сінклера «Лікування голодом» — одна з перших робіт, присвячених голодування.

В кінці XIX — початку XX століть розробляється друге з «підстав» здорового харчування: відкриті макронутриенты і харчова цінність продуктів — виділені білки/жири/вуглеводи; відкриті і мікронутрієнти — вітаміни (вперше їх досліджують російські вчені Н. В. Лунін і Ст. Ст. Пашутін) і мінерали.

Вже у 1917 році, в книзі «Дієти і здоров’я з розгадкою калорій», пропонувалася система харчування, заснована на обліку калорійності і харчової цінності.

У 1916 році продукти вперше розділили на групи: злакові, молочні, м’ясні, зелені овочі, коренеплоди тощо, а також вивели норми їх споживання.

Втім, тоді мова знову йшла не про схуднення. Перша світова війна, світова криза, голод в Європі і СРСР… Дієтологи того часу більше зайняті тим, як спочатку нагодувати, а після відгодувати населення.

Але здорового харчування це не виключало. У 20-30-х роках Герберт Шелдон і Вільям Хей незалежно «винаходять» роздільне харчування: на їхню думку, різні компоненти їжі розщеплюються в різних середовищах. При спільному споживанні. наприклад, білків і вуглеводів, травні ферменти частково нейтралізують один одного. Перетравлення сповільнюється, в кишечнику починаються процеси бродіння…

Критикувати і систему, авторів почали вже тоді… і продовжують донині.

Тоді ж розвиваються ідеї про необхідність збалансованого харчування. Найвизначнішим радянським дієтологом був М. І. Певзнер, розробив систему відомих лікувально-дієтичних «столів». Він же — «автор» триразового харчування з трьома стравами в обід, у відповідності з поглядами на здорове харчування. Недавній голод і фізична праця вимагали гарного харчування. Ожиріння знали (адже була «похудательная» дієта Певзнера № 8), але воно не представляло гострої проблеми. «Від Певзнера» і акцент на відварних і парових стравах у вітчизняному громадському харчуванні.

Все це і донині лежить в основі концепцій здорового харчування. І найпоширеніша точка зору — «харчування має бути збалансованим» — залишається загальноприйнятою. Хоча в останні роки все частіше говорять про шкоду «збалансованості». Втім, не тільки «останні»…

Всі дієти можна розділити на збалансовані («Їсти менше!») і незбалансовані («є те-то і те-то…»). Перші представники незбалансованих — дієти Брилья-Саварена і Бантінга. У 1940-х роках Альфред Пеннінгтон пропонує схуднення за допомогою… жирної їжі: переварюючи жири, організм буде ігнорувати вуглеводи, основний фактор ожиріння.

В середині ХХ століття «низьковуглеводні» ідеї розвинули Р. Аткінс і П. Дюка. Почасти до них наближається метод Монтіньяка, першим запропонував орієнтуватися не на калорійність, а на глікемічний індекс, виключивши споживання їжі з високим ГІ. Власне, дієта Монтиньяка схожа на «м’яку» версію методу Дюка.

Втім, ще раніше, у 50-60-ті роки, виник інший підхід до здорового харчування. Все почалося з встановлення зв’язку між жирною їжею, рівнем холестерину і серцево-судинними захворюваннями. І почалася боротьба з жирністю!

«Дієтичні рекомендації для жителів Америки» 60-х і 70-х років рекомендують знизити споживання жирів (особливо тварин); в обіг входять знежирені продукти; тварини жири починають активно замінювати рослинними, в т. ч. твердими. Всі! З’явилася ще в XIX столітті ідея про шкоду жирного міцно «прописується» в умах.

І хоча ті ж Рекомендації 2015 року багато в чому реабілітують жири, «переключилася» на цукор та транс-жири — все вже твердо знають»: від жирів товстіють, а тваринні жири шкідливі для серця! У суспільній свідомості жир в їжі дорівнює жиру на боках.Так що до цих пір переважна більшість дієт робить акцент на вживанні «нежирних» м’яса, сиру, сиру…

Офіційна ж дієтологія рекомендує обмежити споживання швидких вуглеводів 10 відсотками денної калорійності: близько 200 ккал або 2-3 цукерки. У американців ще більш жорсткі обмеження.

Основний же акцент робиться на:

  • збалансованості за макро – і мікронутрієнтів;
  • споживання свіжих продуктів, що пройшли мінімальну обробку;
  • обмеження насичених жирів до 10% денної калорійності, очищеної тонкомолотого борошна, солі 2-3 грамів в день.

Також рекомендується:

  • споживання молочних (правда, знову — і, мабуть, надовго — низкожирных!) продуктів;
  • велика кількість овочів і фруктів, у т. ч. як джерела клітковини;
  • цільнозернових продуктів, риби, бобових і молочних продуктів з низькою жирністю — зараз на перший план вийшов загальний характер харчування, а не окремі нутрієнти;
  • 3-5 чашок кави «без нічого» в день;
  • нарешті реабілітовані яйця як джерело білка, корисного холестерину і ненасичених жирів — до 6 (!) штук в день.

Сподіваюся, навіть з дуже короткого огляду можна зрозуміти: дієтологія — галузь динамічна, і досі активно розвивається, змінюється, внаслідок розвитку наукових уявлень. І значить, розповсюджені претензії типу «вчора говорили одне, завтра інше — самі нічого не знають!» — не дуже обгрунтовані.

Так, далеко не всі медики встигають стежити за новими відкриттями. Та й не всякий лікар вирішиться застосовувати неперевірені методи… І це теж правильно. З іншого боку, на дворі XXI століття, і якщо ви це читаєте — значить, користуєтеся Інтернетом. Що ж, дуже багато матеріалів, включаючи результати сучасних досліджень, є у відкритому доступі. Потрібно лише їх вивчити…

Повідомити модератору про порушення

Источник: shkolazhizni.ru

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *