Раритетні давності. Якими були бульйонні кубики в СРСР?

Питання, якими були бульйонні кубики в СРСР, виникло, коли я зустрів діалог автора і читача у рецензії до однієї публікації на Прозі.ру…

— А я ностальгічно згадую пиріжкову в центрі Москви десь поблизу від Неглинній. Ми забігали туди вранці, брали кілька пиріжків, начинка — різноманітна, і велику фаянсову чашку бульйону. Після такого сніданку до обіду не хотілося.

— Десь недавно побачив у продажу ці бульйонні кубики, з яких в пиріжкових варили бульйон. Пам’ятайте, вони були в таких металевих пенальчиках по 10 штук? Треба обов’язково спробувати приготувати, згадати молодість!

— У пиріжковій нам говорили, що в бульйоні варилося м’ясо для фаршу. Про кубики не пам’ятаю, ймовірно, забув.

Дійсно, на вулиці Кузнецький міст між вулицями Петрівка і Неглінна, навпроти північного торця будівлі ЦУМа, там, де зараз розташувалися ресторан і пивний бар, перебувала найвідоміша в радянські роки «Пиріжкова». Сам там бував багато разів…

Бульйон у «Пиріжковій» дійсно був чудовим. В доповнення до наведеного діалогу зазначу, що продавався він у двох варіантах — з вареним яйцем і без оного. У першому варіанті в фаянсової чашці плавала половина круто звареного курячого яйця. Ну і, як у всіх радянських харчувальних точках, можна було взяти і повну, і половинну порцію бульйону.

Був цей бульйон натуральним або з кубиків, не знаю. Про існування бульйонних кубиків в СРСР знав, але не пробував їх жодного разу. Упаковка з-під кубиків, вже як раритет дістався мені від тестя, в якій він зберігав дрібні свердла. Вона і зараз служить за тим же призначенням.

Моє знайомство з бульонными кубиками відбулося в 1990 році, коли на Мясницькій вулиці (треба ж такий збіг!) з лотка йшла жвава розпродаж жовтих упаковок від відомої компанії — кубиків з курячим бульйоном. Взяв одразу дві упаковки! І, як потім виявилося, даремно. Було в них щось від курки? Зрозуміло, немає! Основний їх склад: сіль кухонна і всюдисущий підсилювач смаку — глутамат натрію. Той самий, яким захоплювався в 60-ті роки Всеволод Овчинников «Гілкою сакури»:

«Універсальної приправою в японських стравах служить адзі-но-мото. Слово це буквально означає „корінь смаку“.
Призначення адзі-но-мото — посилювати властиві продуктам смакові особливості. Якщо, скажімо, кинути щіпку цього білого порошку в курячий бульйон, він буде здаватися більш наваристим, тобто більш „курячим“. Морква подібним же чином буде здаватися більш „морковистой“, квасоля — більш „фасолистой“, а квашена редька стане ще більш сильний.
Можна сказати, що адзі-но-мото символізує собою японське мистецтво взагалі. Адже його мета — доводити камінь, дерево, папір до такого стану, в якому матеріал найбільш повно розкривав б свою первісну красу. Наскільки б модерністськими не здавалися багато сучасні твори мистецтва, підхід японського художника до матеріалу залишається тим самим».

Але на відміну від японської кухні, де глутамат натрію під назвою адзі-но-мото є тільки добавкою до натуральним продуктам, куплені 28 років тому кубики повністю замінювали натуральні. Підозрюю, що послідувало незабаром загострення виразкової хвороби стало наслідком вживання цієї зарубіжної новинки.

Після цього експерименту над власним здоров’ям повернулися до традиційної кухні — якщо захочеться в які часи побалувати себе бульйоном, то обов’язково готуємо натуральний. При цьому перший відвар — обов’язково в раковину! Щоб пішло все, чим напхали м’ясо спритні виробники. А потім взагалі відмовилися від супів на м’ясних бульйонах, готуємо тільки на овочевих…

До речі, на одному з сайтів виставлений на продаж лот «бляшанка з-під бульйонних кубиків. ММ і МП РРФСР РОСГЛАВМЯСО Ленінградський м’ясокомбінат. ГОСТ — 68 р. Знак якості. Стан — поганий». Ціна лота — 750 рублів. При тому, що самі кубики разом з упаковкою коштували в 70-х роки всього-на-всього 50 копійок!

І тим не менш випускаються з середини 30-х років бульйонні кубики в СРСР виготовлялися з натуральних продуктів — з вищих сортів м’яса, овочевого екстракту, солі, мускатного горіха і картопляного крохмалю. Існував навіть ГОСТ 796-41, згідно з яким склад четырехграммового бульонного кубика включав в себе 3,45 грама зазначених інгредієнтів, 0,28 г свинячого жиру і 0,27 грама цукру.

У «Книзі про смачну і здорову їжу» 1939 року наведена фраза, вимовлена Валерієм Чкаловим після обіду з цим бульйоном на пустельному острові Удд:

«З таким бульйоном можна далеко літати!»

Теги:

раритет,
бульйонні кубики,
СРСР

Источник: shkolazhizni.ru

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *