Рис і крепок’я


Рис – основа харчування більше половини населення земної кулі. Батьківщиною рису традиційно вважається Азія, так як саме на півночі сучасних Таїланду і В’єтнаму людина вперше почав обробляти рис. Крім того, що це рослина виявилося смачним і поживним, воно подавало більш рясний урожай порівняно з просом і пшеницею. Однак, процес поширення рису в Азії був досить повільним і лише до 500 році до н. е. рисові поля можна було побачити на значній частині Індії, Китаю, Індокитаю, Індонезії та Малайзії.



Рис легковесно адаптується до більш жорстоким погодних умов: якщо в Південній Азії рис вимагав багато води і тепло круглий рік, то в центральному Китаї, Кореї та Японії прижилися сорти, які выносили і нічний холод, і відносно невелика кількість води. Змінювалися і інші характеристики рису, наприклад, у Кореї і Японії особливо добре ріс круглозерний рис, слипающийся при варінні, а біля підніжжя Гімалаїв в індійській провінції Пенджаб і Пакистані – ароматний довгозерний “басматі”.



На Сході рис вважається неодмінним атрибутом кожного дня життя, кожного прийому їжі. Відомо, що споживання рису в Азії становить 150 кг в рік на людину. Недаремно вираження “приємного апетиту!” на деяких східних мовах в буквальному перекладі означають “пригощайтеся рисом”, а “прийом їжі” – “рисове страва”. У східній кухні рис майже ніколи не солять і неохоче приправляють гостро нести спеціями, намагаючись не заглушити його природний аромат. Сорти рису, семени якого при варінні злипаються, азіати їдять руками, збираючи рис в невеликі грудочки пальцями і потім відправляючи його в рот. Покладається також є дланями і суші – рисовий страва японської кухні. Паличками жителі Сходу їдять білий довгозернистий рис. Цікаво також, що в деяких східних цивилизациях рис вважається символом життєвої сили й родючості, можливо, в цьому і криється пояснення поширеного звичаю обсипати молодят рисом.



В Європі рис з’явився лише близько 1000 року н.е. У часи королеви Єлизавети рис досяг берегів Англії, куди був привезений з Іспанії. Спочатку рис вважався дуже дорогостоящим, екзотичною рослиною, з зерен якого доречно було готувати тільки по-царськи розкішні солодощі для святкового столу. Поступово він завоював позицію одного з основних продуктів, однак, на відміну від Азії, в Європі вважали можливим змішувати семени з іншими інгредієнтами страви. Саме тому в Італії та Іспанії заохочували виведення таких сортів рису, які б вбирали благоухание інших складових страви, будь то м’ясо, птиця, морепродукти або спеції. Завдяки колоніальній політиці Великобританії, в Престарелому Світі набули поширення і страви східної кухні, в особливості індійської.


Ключ: neboley.com.ua

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *